Буття 31:1—55
31 Через деякий час Яків почув, як Лава́нові сини говорили: «Яків забрав у нашого батька все і нажив своє багатство за його рахунок».+
2 Також коли Яків бачив Лава́на, то помічав, що той ставиться до нього вже не так, як раніше.+
3 Тоді Єгова сказав Якову: «Повертайся до краю своїх батьків, до своєї рідні,+ а я і далі буду з тобою».
4 І Яків послав за Рахı́ллю та Лı́єю, щоб ті прийшли в поле, де він пас отару.
5 Він сказав їм:
«Я бачу, що ваш батько ставиться до мене вже не так, як колись.+ Але Бог мого батька завжди зі мною.+
6 Ви самі добре знаєте, що я служив вашому батькові з усіх сил,+
7 але він намагався обманути мене і 10 разів змінював мою плату. Та Бог не дав йому скривдити мене.
8 Коли ваш батько говорив: “Твоєю платою будуть плямисті тварини”, то в отарі народжувались тільки плямисті. А коли казав: “Твоєю платою будуть смугасті”, в отарі народжувались лише смугасті.+
9 Тож Бог робив так, що тварини з отари вашого батька ставали моїми.
10 Одного разу, коли тварини парувались, я, звівши очі, побачив у сні, що козли, які спарювалися з козами, були смугасті, плямисті та рябі.+
11 Тоді ангел правдивого Бога покликав мене у сні: “Якове!” І я відповів: “Я тут”.
12 Далі він сказав: “Поглянь, будь ласка: всі козли, які спарюються з козами,— смугасті, плямисті та рябі, бо я бачив, як Лава́н поводився з тобою.+
13 Я — правдивий Бог, який з’явився тобі в Бете́лі,+ де ти присвятив* мені пам’ятник і склав обітницю.+ Вставай і йди з цієї землі до краю, де ти народився”».+
14 Тоді Рахı́ль і Лı́я сказали Якову: «Хіба ми ще маємо якийсь спадок у домі нашого батька?
15 Хіба ми не стали для нього чужинками? Він же нас продав і тепер живе на гроші, які за нас отримав.+
16 Усе багатство, яке Бог забрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям.+ Отже, роби все, що Бог наказав тобі».+
17 Тож Яків встав, посадив на верблюдів своїх жінок та дітей+
18 і вирушив зі всім своїм майном та отарою,+ що набув у Падда́н-Ара́мі, до свого батька Ісака у ханаа́нський край.+
19 Коли Лава́н, батько Рахı́лі, пішов стригти овець, вона вкрала його статуї терафı́мів*.+
20 Яків же перехитрив арамейця Лава́на: не сказав, що йде від нього,
21 а швидко зібрав свою сім’ю і все своє майно та й втік. І, перейшовши Ріку*,+ він попрямував у гористий край Гілеа́д.+
22 Через три дні Лава́н дізнався, що Яків утік.
23 Тож Лава́н взяв своїх братів*, погнався за ним і через сім днів догнав його в гористому краю Гілеа́д.
24 Вночі Бог з’явився арамейцю+ Лава́ну уві сні+ та сказав: «Зважай на те, що ти говоритимеш Якову, чи то добре, чи погане*».+
25 Яків розбив свій намет у гористому краю Гілеа́д, і Лава́н отаборився зі своїми братами в цьому ж краю. Тоді Лава́н наблизився до Якова.
26 І Лава́н сказав Якову: «Що ти зробив? Чому перехитрив мене і забрав моїх дочок, немов захоплених у бою полонянок?
27 Чому нічого не сказав, а втік таємно, перехитривши мене? Я б відіслав тебе з веселощами й піснями, під гру бубнів та арф.
28 А так ти навіть не дав мені поцілувати моїх внуків* і дочок. Як же немудро ти зробив!
29 Я міг би усіх вас покарати, але Бог вашого батька сказав мені минулої ночі: “Зважай на те, що ти говоритимеш Якову, чи то добре, чи погане”.+
30 Я розумію, ти пішов, бо сильно затужив за домом свого батька, але для чого ти вкрав моїх богів?»+
31 Яків відповів Лава́ну: «Я просто боявся. Я подумав, що ти відбереш у мене своїх дочок.
32 У кого знайдеш своїх богів, той помре. Можеш передивитися всі мої речі на очах у наших братів і, якщо знайдеш щось своє, забирай». Яків же не знав, що тих божків украла Рахı́ль.
33 Отже, Лава́н оглянув намет Якова, Лı́ї та двох служниць,+ але нічого не знайшов. Вийшовши з Лı́їного намету, він зайшов у намет Рахı́лі.
34 А Рахı́ль поклала статуї терафı́мів у кошик, який возила при своєму сідлі на верблюді, і сіла на нього. Тож Лава́н обшукав цілий намет, але теж нічого не знайшов.
35 Тоді вона сказала батькові: «Не гнівайся, мій пане, але я не можу встати перед тобою, бо в мене зараз те, що буває в жінок».+ Лава́н же, старанно все обшукавши, так і не знайшов статуї терафı́мів.+
36 Яків розгнівався і почав дорікати Лава́ну. Він сказав: «Чим я перед тобою завинив і за який гріх ти погнався за мною?
37 Ти передивився всі мої речі і хіба знайшов щось своє? Якщо знайшов, то поклади перед братами моїми і перед братами твоїми, нехай вони нас розсудять.
38 Я прожив у тебе 20 років. Твої вівці і кози народжували і ніколи не скидали,+ а баранів твоєї отари я ніколи не їв.
39 Коли якусь тварину розривали звірі,+ я не ніс її до тебе, а сам повертав втрачене. І, якщо тварину крали,— чи вдень, чи вночі,— ти вимагав відшкодувати втрату.
40 Вдень мене мучила спека, а вночі — холод, від мене часто втікав сон.+
41 І так було всі 20 років, які я провів у твоєму домі. За двох твоїх дочок я прослужив 14 років, а за отару — 6. І за цей час ти 10 разів міняв мою плату.+
42 Якби зі мною не був Бог мого батька,+ Бог Авраама, Бог, перед яким Ісак має страх*,+ ти б відіслав мене з порожніми руками. Але Бог побачив мої страждання та важку працю і тому докорив тобі минулої ночі».+
43 У відповідь Лава́н сказав Якову: «Це ж мої дочки, і внуки мої, і отара моя, та й усе, що ти бачиш, належить мені і моїм дочкам. Як я можу сьогодні зробити щось погане їм чи їхнім дітям?
44 Тож укладімо угоду, яка буде для нас свідком».
45 І Яків узяв камінь та поставив його як пам’ятник.+
46 Після того Яків сказав своїм братам: «Назбирайте каміння». І вони назбирали каміння, зробили з нього насип і їли на ньому.
47 Лава́н назвав той насип Єга́р-Сагаду́та*, а Яків назвав його Галее́д*.
48 Тоді Лава́н сказав: «Сьогодні цей насип став для нас свідком». Тому його назвали Галее́д,+
49 а також Вартова башта*, бо Лава́н сказав: «Нехай Єгова буде нашим вартовим, коли ми будемо далеко один від одного.
50 Якщо ти будеш кривдити моїх дочок і якщо візьмеш собі ще інших дружин, то пам’ятай: навіть коли цього не побачить людина, то побачить Бог, наш свідок!»
51 Потім він додав: «Ось насип і пам’ятник, що я поставив на знак угоди між мною і тобою.
52 Цей насип і пам’ятник є свідками,+ що я не перейду насипу, аби скривдити тебе, і ти не перейдеш ні його, ні пам’ятника, аби скривдити мене.
53 Тож нехай Бог Авраама+ і Бог Нахора, Бог їхнього батька, буде нашим суддею». Яків же поклявся Богом, перед яким його батько Ісак має страх*.+
54 Потім Яків приніс на горі жертву і запросив своїх братів їсти з ним хліб. Поївши, вони заночували на тій горі.
55 А рано-вранці Лава́н встав, поцілував своїх внуків*+ і дочок, поблагословив їх+ і повернувся додому.+
Примітки
^ Букв. «помазав».
^ Або «домашніх божків; ідолів».
^ Тобто Євфрат.
^ Або «родичів».
^ Букв. «пильнуй за собою, щоб ти не говорив з Яковом від доброго до поганого».
^ Букв. «синів».
^ Букв. «страх Ісака».
^ Арам. вислів, який озн. «насип-свідок».
^ Євр. вислів, який озн. «насип-свідок».
^ Або «Мı́цпа», євр. слово, що озн. «вартова башта; спостережний пункт».
^ Букв. «страхом його батька Ісака».
^ Букв. «синів».