Книга Екклезіаста 5:1—20
5 Пильнуй за своїми кроками, коли йдеш до дому правдивого Бога.+ Ліпше прийти і послухати,+ ніж принести жертву так, як це роблять безглузді,+ котрі не усвідомлюють, що чинять зло.
2 Не квапся своїми устами і нехай серце твоє не спішить говорити перед правдивим Богом,+ адже правдивий Бог на небі, а ти на землі. Тому не будь багатослівним.+
3 Бо через надмірну заклопотаність*+ бувають сновидіння*, а через надмір слів — безглузда мова.+
4 Коли даєш обітницю Богові, то не зволікай її виконати,+ бо йому не подобаються безглузді.+ Що пообіцяв, те виконай.+
5 Ліпше не дати обітниці, ніж дати і не виконати.+
6 Не дозволяй устам ввести тебе* у гріх+ і не говори перед ангелом*, що це була помилка.+ Для чого своїми словами гнівити правдивого Бога, щоб він знищив діло твоїх рук?+
7 Як велика заклопотаність веде до сновидінь,+ так і багатослів’я — до марноти. Ти ж бійся правдивого Бога.+
8 Якщо у своєму краю ти бачиш утиск бідного і порушення справедливості та праведності, то не дивуйся цьому.+ Бо і за начальником спостерігає хтось вищий від нього, над кожним є той, хто стоїть ще вище.
9 Усі ці люди ділять між собою плоди землі, навіть цар годується з поля.+
10 Хто любить срібло, той ніколи ним не насититься, і хто любить багатство, не насититься прибутком.+ Це теж марнота.+
11 Коли збільшується добро, то стає більше і тих, хто його споживає.+ Яка ж тоді користь його власникові? Хіба тільки дивитись на нього своїми очима.+
12 Солодкий сон у робітника — чи мало, чи багато він їсть, а достаток багатого не дає йому спати.
13 Я бачив під сонцем велике нещастя* — багатство, яке збирав власник собі на біду.
14 Це багатство пропало через невдалу ризиковану справу*, і коли той чоловік стає батьком, то не має що залишити своєму сину.+
15 Якою людина вийшла з утроби матері, такою і піде — піде нагою, якою і прийшла.+ Вона нічого не може забрати з собою за всю свою тяжку працю.+
16 І це теж велике нещастя* — якою людина прийшла, такою й відійде. Тож який пожиток з тяжкої праці має той, хто трудиться на вітер?+
17 Щодня він їсть у темряві, у великому розчаруванні, хворобах та гніві.+
18 Я бачив, що добре і правильно для людини — їсти, пити і тішитися тяжкою працею,+ яку вона виконує під сонцем упродовж свого короткого життя, котре дав їй правдивий Бог; бо це її нагорода*.+
19 Також якщо правдивий Бог дає людині багатство і статки+ та можливість насолоджуватися ними, то вона має прийняти цю нагороду* і тішитися своєю тяжкою працею. Це дар від Бога.+
20 Бо вона майже не помічатиме*, як минає її життя, оскільки правдивий Бог сповнює її серце радістю.+
Примітки
^ Або «надто багато турбот».
^ Або «мрії».
^ Букв. «твоє тіло».
^ Або «посланцем».
^ Або «лихо».
^ Або «заняття».
^ Або «лихо».
^ Або «частка».
^ Або «частку».
^ Або «не пам’ятатиме».