Це Син мій. Коли Ісус був духовним створінням у небі, він був Божим Сином (Ів 3:16). Народившись на землі, Ісус став «сином Божим», так само як досконалий Адам (Лк 1:35; 3:38). Але, мабуть, словами «це Син мій» Бог не просто показав, ким є Ісус. Коли Бог промовив їх і вилив при цьому святий дух, то, очевидно, вказав на те, що тепер Ісус — народжений духом Божий Син, він «народи[в]ся знову», отримавши надію повернутися до життя на небі, і був помазаний духом як призначений Богом Цар і Первосвященик (Ів 3:3—6; 6:51; пор. Лк 1:31—33; Єв 2:17; 5:1, 4—10; 7:1—3).

Охрестився в Христа Ісуса. Під час хрещення Ісуса у воді Бог помазав його святим духом, і він став Христом, тобто Помазанцем (Дії 10:38). Під час помазання Ісус також став народженим духом сином Бога. (Див. коментар до Мт 3:17.) Після того як Бог охрестив Ісуса святим духом, Ісусові послідовники теж отримали можливість бути охрещеними святим духом (Мт 3:11; Дії 1:5). Ті, хто, подібно до Ісуса, стають народженими духом синами Бога, повинні «охрести[ти]ся в Христа Ісуса», тобто в помазаного Ісуса. Коли Єгова помазує святим духом Христових послідовників, вони об’єднуються з Ісусом, своїм головою, і стають частиною збору, тобто тіла Христа (1Кр 12:12, 13, 27; Кл 1:18). Ці послідовники Христа також «охре[щують]ся в його смерть». (Див. коментар до вислову охрестилися в його смерть у цьому вірші.)

Охрестилися в його смерть. Або «занурилися в його смерть». Павло використовує тут грецьке слово баптı́зо (означає «заглиблювати; занурювати»). Після свого хрещення у воді 29 року н. е. Ісус почав проходити ще одне хрещення — він став на шлях саможертовного життя, як видно з Мр 10:38. (Див. коментар.) Це хрещення тривало впродовж усього його служіння. Воно завершилося, коли він був страчений 14 нісана 33 року н. е. і через три дні воскрес. У розмові зі своїми послідовниками Ісус дав зрозуміти, що вони охрестяться тим самим хрещенням, що і він (Мр 10:39). Помазані духом християни, які є частиною тіла Христа, «охре[щують]ся в його смерть» в тому розумінні, що, подібно до Ісуса, починають вести саможертовне життя, наприклад відмовляються від надії жити вічно на землі. Це хрещення триває все їхнє життя, впродовж якого вони зберігають непорочність у випробуваннях. Воно завершується, коли вони помирають і воскресають як духовні особи до життя на небі (Рм 6:4, 5).

Хреститися хрещенням, яким я хрещусь. Або «зануритися зануренням, через яке я проходжу». Тут Ісус використовує слово «хрещення» паралельно зі словом «чаша». (Див. коментар до Мт 20:22.) Він вже проходить через таке хрещення під час свого служіння. Ісус повністю охреститься, тобто зануриться, в смерть, коли 14 нісана 33 року н. е. буде страчений на стовпі мук. Його хрещення завершиться, коли Бог воскресить його, піднявши з мертвих (Рм 6:3, 4). Ісусове хрещення у смерть відрізняється від хрещення у воді, яке він прийняв на початку свого служіння, коли його хрещення у смерть лише почалося.

Об’єдналися з ним. Букв. «посаджені разом». Грецьке слово сı́мфітос тут передає думку про спільний або схожий досвід. Дехто вважає, що це слово малює в уяві гілку, яку прищепили до дерева і яка росте разом з ним.

Наша стара особистість. Або «наше старе “я”; людина, якою ми були». Букв. «наша стара людина». Основне значення грецького слова а́нтропос — «людина», чоловік або жінка.

Була прибита з ним до стовпа. У Євангеліях грецьке дієслово сінстауро́о вживається стосовно тих, хто був страчений поряд з Ісусом (Мт 27:44; Мр 15:32; Ів 19:32). Павло у своїх листах кілька разів згадує про Ісусову страту на стовпі (1Кр 1:13, 23; 2:2; 2Кр 13:4), але тут він говорить про страту в переносному значенні. Він показує, що християни умертвили свою стару особистість завдяки вірі в страченого на стовпі Христа. Павло використовує це дієслово в подібному значенні у своєму листі до галатів, коли пише: «Я прибитий до стовпа разом з Христом» (Гл 2:20).

Звільнився. Або «отримав відпущення (прощення)». Букв. «був виправданий». Вжите тут грецьке слово дікайо́о часто перекладається як «визнавати праведним». Як видно з контексту, Павло говорить про помазаних духом християн, які жили в той час. Вони охрестилися в Христа Ісуса і отримали надію на життя в небі. Але щоб Бог помазав їх святим духом і визнав своїми народженими духом синами, вони повинні були, так би мовити, померти для колишнього способу життя, життя недосконалих людей, і отримати від Бога прощення гріхів. Відтоді Бог міг вважати їх досконалими людьми. Ці висновки про помазаних християн Павло робить на основі загальновідомої істини. Він знав, що покаранням за Адамів гріх була смерть (Бт 2:17). Тож Павло показує, що людина, яка померла, звільнилася від гріха, тому що своєю смертю вона сповна заплатила за гріх. У Рм 6:23 Павло каже: «Плата за гріх — смерть». Коли людина помирає, її гріхи більше не можуть бути використані проти неї. Якби Ісус не приніс викупної жертви і воскресіння не входило в Божий намір, то вона ніколи не жила б знову. Але навіть тоді людина була б звільнена від гріха; Бог не переглядав би її справу, щоб призначити якесь нове покарання.

Ваших тіл. Або «жодної частини вашого тіла». Букв. «ваших членів». Грецьке слово ме́лос («частина людського тіла») вживається тут у множині, що вказує на все тіло. Павло використовує це слово в такому ж значенні у 6-му і 7-му розділах Листа до римлян (Рм 6:19; 7:5, 23). В Рм 12:4 він вживає те саме слово у фразі «наше тіло має багато частин».

Рабами. У Рм 1:1 Павло використовує слово «раб», коли говорить про себе. Однак тут він називає рабами людей, що підкоряються або гріху, який веде до смерті, або праведності, яка веде до святості. Пояснюючи свою думку, Павло наводить приклад з рабством. Християни в Римі добре розуміли цей приклад, адже деякі з них, мабуть, були рабами. Вони знали, що раб був зобов’язаний виконувати накази свого пана. Простий і зрозумілий приклад Павла, схожий до слів з Нагірної проповіді Ісуса, мав заохотити християн вибрати, якому пану служити (Мт 6:24; Рм 6:17—20).

Ваших тіл. Або «жодної частини вашого тіла». Букв. «ваших членів». Грецьке слово ме́лос («частина людського тіла») вживається тут у множині, що вказує на все тіло. Павло використовує це слово в такому ж значенні у 6-му і 7-му розділах Листа до римлян (Рм 6:19; 7:5, 23). В Рм 12:4 він вживає те саме слово у фразі «наше тіло має багато частин».

Беззаконня. Грецьке слово передає думку про порушення законів і зневагу до них, про те, що люди поводяться так, ніби законів не існує. У Біблії воно стосується нехтування Божими законами (Мт 7:23; 2Кр 6:14; 2Фс 2:3—7; 1Ів 3:4).

Свої тіла. Тобто частини свого тіла. (Див. коментар до Рм 6:13.)

Беззаконня, щоб чинити беззаконня. Грецьке слово аномı́а передає думку про порушення законів і зневагу до них, про те, що люди поводяться так, ніби законів не існує. У Біблії воно стосується нехтування Божими законами (див. коментар до Мт 24:12; Мт 7:23; 2Кр 6:14; 2Фс 2:3—7; 1Ів 3:4). В цьому вислові аномı́а вживається двічі. У першому випадку воно містить думку про схильність чинити беззаконня, а в другому вказує на те, до чого веде ця схильність, тобто на беззаконний вчинок. Форма множини іменника аномı́а перекладається як «беззаконні вчинки» в Рм 4:7 і Єв 10:17.

Плата за гріх. Або «плата гріха». Грецьке слово опсо́ніон буквально означає «плата; заробіток». В Лк 3:14 (див. коментар) воно вживається як військовий термін, що стосується платні воїна. У цьому контексті гріх зображено в ролі пана, який видає плату. Той, хто грішить, образно кажучи, заробляє свою «плату» — смерть. Коли людина помирає, тобто отримує свою плату, її гріхи більше не можуть бути використані проти неї. Вона ніколи не жила б знову, якби Ісус не приніс викупної жертви і воскресіння не входило в Божий намір.

Дар. Або «незаслужений дар; дар від щирого серця». Грецьке слово ха́рісма передає думку передусім про безкоштовний і незаслужений дар, про те, що дається людині не за її працю чи заслуги. Воно споріднене зі словом ха́ріс, яке часто перекладається як «незаслужена доброта». (Див. глосарій, «Незаслужена доброта».) Доброта Єгови, яка виявилася в тому, що він віддав свого Сина як викуп,— це безцінний дар, і ті, хто виявляє віру в Ісусову жертву, можуть отримати дар вічного життя (Ів 3:16; див. Рм 5:15, 16, де грецьке слово ха́рісма двічі перекладено як «дар»).

Тим, що отримуєте для прожитку. Або «своєю платнею». Тут вжито військовий термін, що стосується платні воїна. Часто в цю платню входила їжа та необхідне для прожитку. Юдейські воїни, які приходили до Івана, ймовірно, служили свого роду поліцейськими; вони, серед усього іншого, здійснювали нагляд за стягуванням мита чи інших податків. Іван недарма дав воїнам таку пораду. Більшість з них отримували низьку платню і, очевидно, зловживали своїм становищем задля збільшення прибутку. Той самий грецький термін перекладено як «за власний рахунок» у 1Кр 9:7, де Павло у переносному значенні говорить про християн як про «воїнів» і про платню, якої вони по праву заслуговують.