Перший лист Петра 2:1—25
2 Тож відкиньте всяке зло,+ обман, лицемірство, заздрість та всі обмови.
2 Як новонароджені немовлята,+ розвиньте прагнення до нерозбавленого* словесного молока, щоб завдяки йому рости й отримати спасіння,+
3 якщо тільки ви скуштували*, що Господь добрий.
4 Коли ви приходите до нього, живого каменя, що відкинений людьми,+ але вибраний Богом і дорогоцінний в його очах,+
5 то з вас самих, як із живого каміння, будується духовний дім,+ щоб ви стали святим священством і через Ісуса Христа приносили духовні жертви,+ приємні Богові.+
6 Бо в Писанні говориться: «Ось я кладу на Сіоні камінь вибраний, дорогоцінний, наріжний камінь основи; і той, хто вірить у нього, ніколи не розчарується*».+
7 Отже, для вас він дорогоцінний, бо ви вірите. Але для невіруючих «камінь, який відкинули будівельники,+ став головним наріжним каменем*»,+
8 а також «каменем спотикання і скелею, яка є перешкодою на їхньому шляху».+ Вони спотикаються, бо не слухаються слова. Саме для цього вони й призначені.
9 Але ви «рід вибраний, священство царське, народ святий,+ люди, які стали особливою власністю,+ щоб усюди звіщати про чудові риси*»+ того, хто покликав вас із темряви до свого дивовижного світла.+
10 Колись ви не були народом, а тепер ви Божий народ;+ колись вам не виявлялось милосердя, а тепер виявляється.+
11 Любі, дуже прошу вас як чужинців і тимчасових жителів:+ стримуйтеся від плотських бажань,+ котрі воюють проти вас*.+
12 Завжди добре поводьтеся серед інших народів,+ аби ті, хто буде звинувачувати вас як злочинців, побачили ваші добрі вчинки+ і прославили Бога в день, коли він здійснить перевірку.
13 Задля Господа підкоряйтеся всякому людському устрою*+ — чи владі царя,+ як вищого,
14 чи владі намісників, як посланих від нього, щоб карати злочинців і хвалити тих, хто чинить добро.+
15 Бо воля Божа полягає в тому, щоб ви чинили добро і цим припиняли* беззмістовні розмови нерозумних людей.+
16 Будьте як вільні,+ але використовуйте свою свободу як Божі раби,+ а не прикривайте* нею зло.+
17 Шануйте всіляких людей,+ любіть усе братство,+ бійтеся Бога,+ ставтеся з пошаною до царя.+
18 Нехай слуги, виявляючи в усьому належний страх, підкоряються своїм панам+ — не тільки добрим і поміркованим*, але й тим, кому важко догодити.
19 Адже якщо людина стійко зносить труднощі* й несправедливо страждає, прагнучи мати чисте сумління перед Богом,+ вона догоджає йому.
20 Бо якщо ви зносите побої за свої гріхи, то яка з цього користь?+ Якщо ж ви зносите страждання за добрі діла, то догоджаєте Богові.+
21 По суті, до цього ви й покликані, бо сам Христос постраждав за вас,+ залишивши приклад, щоб ви точно йшли його слідами.+
22 Він не вчинив жодного гріха,+ і в устах його не було знайдено обману.+
23 Коли його ображали*,+ він не відповідав тим самим*,+ коли страждав,+ то не погрожував, а ввірив себе тому, хто судить+ праведно.
24 Він сам, віддаючи власне тіло, взяв наші гріхи+ із собою на стовп*,+ щоб ми могли померти для* гріхів та жити для праведності. І «його ранами ви зцілилися».+
25 Бо ви були як заблукані вівці,+ а тепер повернулися до пастиря+ і наглядача ваших душ*.
Примітки
^ Або «чистого».
^ Або «відчули».
^ Букв. «не буде осоромлений».
^ Букв. «головою рогу».
^ Букв. «чесноти», тобто риси і вчинки, гідні хвали.
^ Або «проти душі».
^ Або «створінню».
^ Букв. «одягали намордник на».
^ Або «не виправдовуйте».
^ Букв. «поступливим».
^ Або «горе; біль».
^ Або «не лихословив у відповідь».
^ Або «лихословили».
^ Або «дерево».
^ Або «покінчити з».
^ Або «вашого життя».