Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

У цьому клинописному документі згадується ім’я «Таттенай»

Ще один доказ

Ще один доказ

Чи археологія підтверджує записане в Біблії? У 2014 році в журналі «Огляд біблійної археології» (англ.) піднімалося таке запитання: «Існування скількох людей, згаданих у Єврейських Писаннях, підтверджує археологія?» Ось якою була відповідь: «Принаймні 50-ти». А втім, це число неповне, адже до нього не входить Таттенай. Ким був цей чоловік? Подивімось, що про нього каже Біблія.

Був час, коли Єрусалим належав Перській імперії. Це місто лежало на захід від річки Євфрат, на території, яку перси називали Заріччям. Завоювавши Вавилон, перси відпустили полонених юдеїв і дозволили їм відбудувати храм Єгови в Єрусалимі (Ездри 1:1—4). Однак вороги юдеїв, щоб перешкодити будівництву, звинуватили їх у бунті проти Персії (Ездри 4:4—16). За правління Дарія I (522—486 рр. до н. е.), перський урядовець Таттенай вів розслідування в цій справі. Біблія називає його «намісником Заріччя» (Ездри 5:3—7).

Археологи знайшли ряд клинописних документів з іменем «Таттенай», які, можливо, були частиною сімейного архіву. Серед цих документів була боргова розписка, датована 20-м роком правління Дарія I, тобто 502-м роком до н. е. Вона допомагає зрозуміти, що один член тієї сім’ї був тим самим Таттенаєм, про якого згадує Біблія. У розписці вказано, що свідком позики є слуга «Таттеная, намісника Заріччя», тобто того ж Таттеная, про якого записано в біблійній книзі Ездри.

Що ми знаємо про Таттеная? У 535 році до н. е. Кір Великий розділив свої володіння на провінції, одна з яких мала назву Вавилон і Заріччя. Пізніше ця провінція розділилася на дві, і одну з них стали називати просто Заріччям. Провінція Заріччя, очевидно, була під управлінням Дамаска і охоплювала Келесирію, Фінікію, Самарію та Юду. Таттенай наглядав за цією провінцією приблизно з 520 до 502 року до н. е.

Таттенай проводив у Єрусалимі розслідування щодо звинувачень юдеїв у бунті. Юдеї пояснили йому, що отримали дозвіл на відбудову храму Єгови від царя Кіра, і він повідомив про це Дарію. Коли дослідили царські архіви, виявилося, що юдеї кажуть правду (Ездри 5:6, 7, 11—13; 6:1—3). Тож Дарій наказав Таттенаю не перешкоджати їм, і той підкорився (Ездри 6:6, 7, 13).

«Намісник Заріччя Таттенай», по суті, залишився на задвірках історії. Однак вартим уваги є те, що про нього згадує Біблія і навіть точно називає посаду, яку він займав. Отже, ця клинописна розписка стала ще одним доказом того, що археологія підтверджує історичну точність Біблії.