У ДАВНИНУ казахи вели переважно кочовий спосіб життя. Але й сьогодні деякі казахські пастухи мандрують зі своїми стадами від одного пасовища до іншого. Літо вони проводять на прохолодних узгір’ях, а з наближенням сніжної зими переводять худобу в долини, де тепліше.

Частина населення країни проживає в сучасних розвинених містах. Все ж у традиціях казахів, їхній кухні та ремеслах збереглося відлуння кочового життя, яке вели їхні прабатьки. Казахи пишаються своїм багатим спадком поезії, пісень та музики, яку вони виконують на народних інструментах.

Традиційне пересувне житло кочівників, юрта, стало символом життя в гармонії з природою. Пастухи  досі нерідко живуть у юртах, а мешканці міст часто використовують ці намети для особливих подій. Крім того, юрти приваблюють туристів. У них можна переночувати і помилуватися вишуканим інтер’єром, який казахські майстрині прикрашають вишивкою, тканими полотнами і килимами.

Сім’ї, які живуть у сільській місцевості, дуже цінують своїх коней. У казахській мові існує щонайменше 21 відповідник слова «кінь», і кожен з них має власний відтінок. А от для опису кольору кінської шерсті існує більше ніж 30 слів та виразів. Гарний кінь і досі вважається дорогим та розкішним подарунком. У селах хлопчики з раннього віку вчаться їздити верхи.

Для казахської кухні характерні м’ясні страви, які зазвичай негострі. Місцеві жителі дуже полюбляють кумис — напій з кобилячого молока, який вважають дуже корисним. Також у Казахстані популярний шубат — жирний, злегка кислуватий напій, який виготовляють з верблюжого молока.

У місті Алмати розташований філіал Свідків Єгови, який щиро запрошує всіх охочих на екскурсію.