Податки. Платити чи ні?

МАЛО хто охоче сплачує податки. Нерідко люди вважають, що їхні гроші витрачаються намарно, не за призначенням або потрапляють у чужу кишеню. Інші ж відмовляються сплачувати податки з моральних міркувань. Ось що сказали мешканці одного міста на Близькому Сході: «Ми не будемо давати гроші на кулі, якими вбивають наших дітей».

Такі думки не поодинокі і не нові. Ось якої позиції дотримувався індійський лідер Мохандас Ганді: «Кожен, хто підтримує Державу, яка має армію,— чи в прямий спосіб, чи в непрямий,— чинить гріх. І молоді, і літні чинять гріх, бо, сплачуючи податки, роблять свій внесок в утримання Держави».

Подібні погляди мав філософ XIX століття Генрі Дейвід Торо. Він теж відмовлявся сплачувати податки з моральних міркувань. Торо запитав: «Чи повинен громадянин — нехай на мить — довірити своє сумління законодавцю? Навіщо ж тоді людині сумління?»

Біблія вчить християн мати чисте сумління в усіх сферах життя, тому їх цікавить питання сплати податків (2 Тимофія 1:3). Святе Письмо показує, що уряди вповноважені збирати податки. У ньому говориться: «Нехай кожна душа підкоряється тим, хто посідає вищу владу [людським урядам], бо вся влада від Бога і та відносна влада, яку вони мають,— саме від нього. Отже, ви маєте вагому причину підкорятися владі не лише через Божий гнів, а й через своє сумління. Власне тому ви і податки платите, адже правителі — Божі слуги для народу, які постійно зайняті своїми обов’язками. Тож віддавайте належне усім: хто вимагає податок — тому податок» (Римлян 13:1, 5—7).

Ось чому християни першого століття були знані за свою готовність платити податки, навіть якщо значна сума цих коштів ішла на утримання війська. Це можна сказати і про сучасних Свідків Єгови *. Як пояснити цю, здавалося б, явну суперечність? Чи християнину слід ігнорувати голос сумління, коли настає час платити податки?

Податки і сумління

Варто зазначити: частина податків, що їх мали платити християни першого століття, теж витрачалася на військо. Саме через таке використання податків Ганді й Торо відмовлялися їх сплачувати.

Зауважте, що християни слухалися наказу з 13-го розділу книги Римлян не лише через страх перед покаранням, «а й через своє сумління» (Римлян 13:5). По суті, сумління християнина вимагало від нього платити податки, навіть якщо ці кошти використовувались на діяльність,  котру він особисто засуджував. Щоб зрозуміти цей парадокс, треба усвідомити важливий факт про наше сумління — внутрішній голос, котрий підказує нам, правильні наші вчинки чи ні.

Як підкреслив Торо, такий внутрішній голос має кожна людина. Але цей голос не завжди є надійним порадником. Щоб ми догоджали Богові, наше сумління має бути навчене Божих моральних норм. Нам треба узгоджувати наше мислення чи погляди з Божими, адже його думки вищі за наші (Псалом 19:8). З огляду на це нам варто дізнатися, як Бог дивиться на людські уряди.

Апостол Павло назвав людські уряди «Божими слугами для народу» (Римлян 13:6). Що це означає? Головно те, що вони підтримують порядок і надають послуги, котрі сприяють благу суспільства. Навіть найбільш корумпована влада зазвичай виділяє кошти на утримання таких установ, як пошта, школи, пожежна служба і правоохоронні органи. Бог чудово знає хиби людських урядів, але тимчасово терпить ці правління. Крім того, він зобов’язує нас платити податки і цим виявляти повагу до нього, адже саме він дозволив таким урядам правити людством.

А втім, Бог дав людським урядам владу лише на певний час. Він має намір замінити їх своїм небесним Царством і повністю виправити всю шкоду, котрої ці уряди завдавали людству протягом століть (Даниїла 2:44; Матвія 6:10). Однак Бог не дав християнам права виявляти громадянську непокору будь-яким способом, у тому числі відмовлятись платити податки.

Можливо, вас далі мучать сумніви, і ви, подібно до Ганді, вважаєте, що чините гріх, сплачуючи податки, які можуть піти на воєнні цілі. Але це людський погляд. Пам’ятайте, що погляди Бога значно вищі і він дивиться на речі ширше, подібно як людина, піднявшись на гору, більше бачить довкола. Тож нам потрібно переймати мислення Бога, роздумуючи, наскільки воно вище за наше. Через пророка Ісаю Бог сказав: «Наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої — за ваші думки» (Ісаї 55:8, 9).

Чи їхня влада абсолютна?

Біблійний наказ сплачувати податки не означає, що людські уряди мають абсолютну владу над своїми підданими. Ісус навчав, що Бог дає цим урядам лише певну міру влади. Коли Ісуса запитали, чи правильно з погляду Бога платити податки тогочасній римській владі, він промовив слова, сповнені глибокого змісту: «Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові» (Марка 12:13—17).

«Кесар», тобто уряди, карбує або друкує гроші і підтримує їхню цінність. Тому з Божого погляду він має право вимагати певну частину цих грошей у формі податків. Але уряди, як показав Ісус, не мають права на «Боже», тобто те, що належить Богові,— наше життя і поклоніння. Коли  людські закони й вимоги суперечать Божим, християни «повинні підкорятися Богові, а не людині» (Дії 5:29).

Християн може непокоїти, куди йдуть гроші, які вони сплачують у формі податку. Однак вони не намагаються впливати на уряди, протидіючи їм або відмовляючись платити податки. Це показувало б брак довіри до Бога і його обіцянки усунути людські проблеми. Натомість служителі Бога терпеливо чекають, коли він наведе на землі порядок через правління свого Сина, Ісуса, який сказав: «Моє царство не належить цьому світу» (Івана 18:36).

Послух іде вам на добро

Виявляючи послух біблійному наказу сплачувати податки, ви пожнете хороші плоди у багатьох сферах життя. Вас не покарають за порушення закону, і ви не житимете в страху (Римлян 13:3—5). Щонайважливіше, ви збережете чисте сумління перед Богом, а своєю законослухняністю будете нести йому хвалу. Звичайно, ви можете дещо втрачати в матеріальному плані порівняно з тими, хто ухиляється від сплати податків або шахрує. Зате будьте певні: Бог подбає про своїх відданих служителів. Цар Давид, котрий брав участь у написанні Біблії, сказав: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили» (Псалом 37:25).

Зрештою, розуміючи суть біблійного наказу сплачувати податки і слухаючись його, ви зберігаєте внутрішній спокій. Якщо уряд використає ваші гроші для лихих цілей, Бог не вважатиме вас відповідальними за це. Щось подібне, коли ви сплачуєте оренду за квартиру: ви не несете відповідальності перед законом за те, як її власник використає ці гроші. Чоловік, на ім’я Стельвіо, впродовж років домагався політичних змін у південній Європі. Згодом він дізнався правду з Біблії і припинив свою боротьбу. Стельвіо пояснює: «Мені довелося визнати, що людина неспроможна встановити справедливість, мир і єдність у світі. Лише Боже Царство дасть початок новому і кращому суспільству».

Якщо ви, як і Стельвіо, сумлінно віддаєте Богові Боже, то, без сумніву, побачите час, коли справедливий уряд Бога правитиме над усією землею. Він усуне всю шкоду і несправедливість, якої завдало людське правління.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 22]

Нам треба узгоджувати наше мислення та погляди з Божими, адже його думки вищі за наші

[Вставка на сторінці 23]

Сумлінно сплачуючи податки, християни мають чисте сумління перед Богом і показують, що довіряють його обіцянці подбати про їхні потреби

[Ілюстрації на сторінці 22]

«Віддавайте кесареве кесарю, а Боже — Богові»

[Відомості про джерело]

Copyright British Museum