Я народилася в місті Більбао, що на півночі Іспанії, в досить заможній сім’ї. У батьків було четверо дочок, серед яких я друга. Усі в нашій сім’ї були ревними католиками, і я щодня відвідувала месу. У 23-річному віці я стала вчителькою. Я вважала, що це моє покликання, і впродовж 40 років займалася улюбленою справою. Я особливо пишалася тим, що, окрім інших предметів, я викладала основи католицької релігії і вечорами служила катехитом, тобто готувала дівчаток до їхнього першого причастя.

Після 12 років щасливого подружнього життя мій чоловік помер, і я мусила сама виховувати чотирьох дочок. Мені було лише 33 роки! Я намагалася знайти потіху у своїй релігії, але мені не давали спокою запитання: чому люди й далі помирають, якщо Христос викупив нас? Навіщо просити в молитвах про прихід Божого Царства, якщо добрі люди і так ідуть на небо? А найбільше мене бентежило питання: для чого людям під час останнього суду покидати небо, чистилище або пекло, якщо Бог виніс їм вирок, коли вони померли?

Я задавала ці питання священикам. Один з них відповів: «Я не знаю. Запитай єпископа. Та хіба це важливо? Ти ж віриш у Бога. Облиш це!» Але я не припиняла своїх пошуків. Пізніше я ходила слухати проповіді єзуїтів, п’ятидесятників і гностиків. Однак ніхто не дав задовільних відповідей на мої запитання.

Коли мені було за 60, одна семирічна дівчинка, моя учениця, запросила мене на зібрання Свідків Єгови. Мені сподобалося те, що я побачила і почула, але в той час я була дуже зайнята і більше не зустрічалася зі Свідками. Через два роки до мене завітало одне подружжя Свідків, Хуан і Маіте. Після трьох місяців жвавих бесід, під час яких я задавала багато запитань, я зрештою погодилася на біблійне вивчення.

З яким нетерпінням я чекала кожне заняття! Аби впевнитися, що Свідки Єгови навчають правди, я все  ґрунтовно досліджувала, користуючись при цьому трьома перекладами Біблії. Невдовзі я зрозуміла, що не один десяток років дотримувалася помилкових релігійних поглядів. Я страшно обурилась, побачивши разючу відмінність між моїми колишніми віруваннями і тим, про що я дізналася з Біблії. Я мала, так би мовити, викорчовувати зі свого серця глибоко вкорінені переконання.

Згодом мій другий чоловік тяжко захворів і помер. Приблизно в той самий період я вийшла на пенсію і на деякий час поїхала з Більбао. Хуан і Маіте також переїхали в інше місце. На жаль, я припинила біблійне вивчення. Проте в глибині душі я завжди знала, що знайшла скарб.

Приблизно через 20 років, коли мені було вже 82, Хуан з Маіте повернулися до Більбао і відвідали мене. Як я зраділа, побачивши їх знову! Я зрозуміла, що Єгова не забув про мене, і відновила вивчення. Це подружжя виявляло до мене велике терпіння, оскільки я часто запитувала про одне й те саме. У мене була сильна емоційна прив’язаність до моїх колишніх вірувань, і, щоб звільнитися з їхніх тенет, я мала багато разів почути біблійні доводи. Крім того, я хотіла навчитися пояснювати біблійну правду своїм друзям і родичам.

І нарешті, у віці 87 років, я охрестилася. Це був найщасливіший день мого життя! Хрещення проводилося під час конгресу Свідків Єгови. Один старійшина виголосив біблійну промову, звернену насамперед до тих, хто збирався охреститися. Ця промова зворушила мене до сліз. Коли я слухала її, мені здавалося, що сам Єгова промовляв до мене. Після хрещення багато Свідків, з яких я майже нікого не знала, підходили і щиро вітали мене.

Я завжди знала, що Ісус Христос — це «дорога» (Івана 14:6). Але біблійне вивчення допомогло мені пізнати Того, до кого веде нас Ісус,— Бога Єгову. Я можу звертатися до нього в молитвах як до свого любого Батька і Друга. Величезний вплив на моє життя справила книжка «Наблизьтесь до Єгови» *. Я прочитала її за одну ніч! Мене до глибини душі зворушило, наскільки Єгова милосердний.

Оглядаючись на мої довгі пошуки правди про Бога, мені спадають на думку слова Ісуса: «Невпинно просіть — і отримаєте, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять» (Матвія 7:7). Тепер, коли я знаю відповіді, яких так настійно шукала, я з великим задоволенням ділюся ними з людьми.

Хоча мені 90, але що стосується моїх знань про Єгову, то я почуваю себе зовсім юною. Для мене всі зібрання в Залі Царства особливі: на них я отримую цінні знання та насолоджуюсь товариством моїх дорогих братів і сестер. Коли земля, згідно з обіцянкою Бога, стане Раєм, я б дуже хотіла знову навчати інших (Об’явлення 21:3, 4). Найбільше я чекаю зустрічі з близькими мені людьми, які повернуться до життя, і тоді я зможу вчити їх біблійної правди (Дії 24:15). Як же я прагну розповісти їм про дивовижний подарунок, яким Єгова обдарував мене на схилку літ!