Ісаку було 40 років, коли він одружився з Ревекою. Він дуже її кохав. Згодом у них народилося двоє хлопчиків-близнюків.

Старшого сина назвали Ісав, а молодшого — Яків. Ісав не любив сидіти вдома. Цей хлопець був здібним мисливцем. А Яків, навпаки, любив бути вдома.

У ті часи, коли в сім’ї помирав батько, більшість землі та грошей переходила старшому синові. Усе, що син отримував від батька, називалось спадщиною. В Ісаковій родині спадщиною також були обіцянки Єгови, які він дав Аврааму. Ісав мало цікавився тими обіцянками, але Яків знав, що вони дуже важливі.

Одного разу Ісав прийшов додому сильно втомлений після довгого полювання. Йому смачно запахла їжа, яку приготував Яків. Тож Ісав сказав: «Я вмираю з голоду! Дай мені трохи тої червоної юшки!» Яків відповів: «Я дам тобі, але спершу пообіцяй мені, що я отримаю твою спадщину». На це Ісав сказав: «Навіщо мені та спадщина! Бери її собі, тільки дай мені поїсти». Як ти думаєш, Ісав повівся мудро? Зовсім ні. Він віддав щось дуже цінне за миску юшки.

 Коли Ісак постарів, настав час поблагословити старшого сина. Але Ревека допомогла отримати благословення молодшому сину, Якову. Коли про це дізнався Ісав, то дуже розлютився і вирішив вбити свого брата-близнюка. Ісак і Ревека хотіли захистити Якова, тому сказали йому: «Іди до брата твоєї матері, Лавана, і залишайся в нього, доки не заспокоїться Ісав». Яків послухався батьків і втік, рятуючи своє життя.