В Капернаумі. Походить від єврейської назви і означає «село Наума» або «село розради» (На 1:1, прим.). Це місто часто згадується у зв’язку зі служінням Ісуса і в Мт 9:1 назване його містом. Капернаум лежав на північно-західному узбережжі Галілейського моря.

Своє місто. Тобто Капернаум, місто, де Ісус часто зупинявся, коли приходив у Галілею (Мт 4:13; Мр 2:1). Це місто лежало неподалік від Назарета, де Ісус виростав; від Кани, де він перетворив воду на вино; від Наїна, де він воскресив сина вдови; і від Віфсаїди, в околицях якої Ісус чудом нагодував близько 5000 чоловіків і повернув зір сліпому.

Капернаума. Див. коментар до Мт 4:13.

Удома. Перші три роки свого служіння Ісус провів здебільшого у Галілеї або поблизу; він часто зупинявся в Капернаумі, можливо, в домі Петра і Андрія (Мр 1:29; див. коментар до Мт 9:1).

Розібрали... дах, зробили отвір. У I столітті будинки в Ізраїлі зазвичай мали плоский дах, на який можна було піднятися сходами або драбиною, приставленою ззовні. В оповіді Марка не говориться, з чого був зроблений дах будинку. Часто перекриття робили з дерев’яних балок, на які клали хмиз і очерет. Зверху дах покривали шаром землі. Деякі дахи вкривали черепицею; згідно з оповіддю Луки, чоловіка спустили «крізь черепичну покрівлю». (Див. коментар до Лк 5:19.) Друзі паралізованого чоловіка легко змогли зробити достатньо великий отвір, щоб опустити ноші в переповнену кімнату.

Крізь черепичну покрівлю. Розповідь про те, як Ісус зцілив паралізованого чоловіка, записана у Євангеліях від Матвія (9:1—8), Марка (2:1—12) і Луки. Три розповіді доповнюють одна одну. Матвій не згадує про те, що чоловіка опустили через дах, Марко пояснює, що товариші чоловіка розібрали дах і зробили отвір, через який опустили його на ношах, а Лука говорить, що чоловіка опустили «крізь черепичну покрівлю». (Див. коментар до Мр 2:4.) Грецьке слово, перекладене як «черепична покрівля» (ке́рамос), може означати «глина», тобто вказувати на матеріал, з якого виготовляли черепицю. Але вжита у вірші форма множини грецького слова, очевидно, вказує на покрівельну черепицю. Існують докази того, що в стародавньому Ізраїлі робили черепичні дахи. Точно не відомо, як саме виглядала покрівля, згадана в оповідях Марка і Луки, однак, можливо, черепицю якимось чином клали на земляний дах. У будь якому разі, з оповідей добре видно, що товариші чоловіка доклали значних зусиль, щоб дістатись до Ісуса. Такий вчинок, без сумніву, показав, наскільки сильною була їхня віра, адже в усіх трьох Євангеліях згадується, що Ісус «побачив їхню віру» (Лк 5:20).

Дитино. Ісус використав це слово, щоб виявити прихильність (2Тм 1:2; Тит 1:4; Флм 10).

Побачивши їхню віру. Див. коментар до Мт 9:2.

Дитино. Див. коментар до Мт 9:2.

Побачив їхню віру. Займенник у множині — «їхню» — вказує на те, що Ісус звернув увагу на віру всіх тих чоловіків, а не лише паралізованого.

Книжників. Спочатку так називали переписувачів Єврейських Писань, а за днів Ісуса — знавців та вчителів Закону.

Книжники. Див. коментар до Мт 2:4 і глосарій, «Книжник».

Своїм духом. Або «в собі (у своєму розумі)». Тут грецьке слово пне́ума, очевидно, стосується Ісусової проникливості. В Іс 11:2, 3 сказано, що на Месію «зійде дух Єгови», і він судитиме про людей не лише на основі того, «що бачать його очі». Тож Ісус міг розпізнавати думки, міркування і спонуки інших (Ів 2:24, 25).

Що простіше. Будь-хто міг сказати, що може прощати гріхи, адже таке твердження не потребувало жодного доказу. Але якщо Ісус скаже: «Встань... і йди», йому потрібно буде зробити чудо; завдяки цьому всім стане зрозуміло, що він має владу прощати гріхи. Ця розповідь і слова з Іс 33:24 вказують на те, що хвороби пов’язані з нашим грішним станом.

Син людський. Див. коментар до Мт 8:20.

Прощати на землі гріхи. Див. коментар до Мт 9:6.

Прощати на землі гріхи. У грецькому тексті це речення незавершене. Ісус зупиняється на півслові, а тоді переконливо доводить сказане, прилюдно зціливши чоловіка.

Син... людський. Або «Син людини». Цей вислів вживається в Євангеліях близько 80 разів. Так Ісус називає самого себе, очевидно, для того щоб підкреслити, що він дійсно був людиною, народженою від жінки, і що був подібним до Адама, завдяки чому міг викупити людство від гріха і смерті (Рм 5:12, 14, 15). Вислів «Син людський» також показує, що Ісус є Месією, тобто Христом (Дн 7:13, 14; див. глосарій).

Моря. Тобто Галілейського моря (Мр 1:16; див. коментар до Мт 4:18).

Галілейського моря. Прісне озеро на півночі Ізраїлю. (Грецьке слово, перекладене як «море», може також означати «озеро».) Його ще називали Кіннеретським морем (Чс 34:11), озером Генісарет (Лк 5:1) і Тиберіадським морем (Ів 6:1). Воно лежить приблизно на 210 м нижче від рівня моря. Довжина з півночі на південь становить 21 км, а максимальна ширина — 12 км. Його глибина сягає 48 м. (Див. додаток А7, карту 3Б, «На березі Галілейського моря».)

Яків, Алфеїв син. Очевидно, той самий учень, якого в Мр 15:40 названо «Яковом Меншим». Прийнято вважати, що Алфей — це Клопа (Ів 19:25), а значить, чоловік «іншої Марії» (Мт 27:56; 28:1; Мр 15:40; 16:1; Лк 24:10). Алфей, про якого згадується у цьому вірші,— очевидно, не той Алфей, який був батьком Левія і який згадується в Мр 2:14.

Левія. У паралельному вірші, Мт 9:9, цього учня названо Матвієм. Коли Марко і Лука згадують про нього як про колишнього збирача податків, то використовують ім’я Левій (Лк 5:27, 29), а коли говорять про нього як про одного з апостолів, то називають його Матвієм (Мр 3:18; Лк 6:15; Дії 1:13). В Біблії не говориться, чи Левій мав ім’я Матвій до того, як став учнем Ісуса. З усіх письменників Євангелій тільки Марко згадує, що Матвій Левій був сином Алфея. (Див. коментар до Мр 3:18.)

Алфеєвого. Очевидно, йдеться не про Алфея, який згадується в Мр 3:18 (див. коментар до Мр 3:18) і який був батьком Якова, 9-го в переліку 12 апостолів (Мт 10:3; Лк 6:15).

У конторі, де збирали податки. Або «у наметі, де збирали податки». Це могла бути невелика будівля або намет, в якому сидів збирач податків. Торговці мали сплачувати податки на експорт, імпорт і транзит товарів. Контора Левія (він також знаний як Матвій) розташовувалася біля Капернаума або в самому місті.

Будь моїм учнем і йди за мною. Основне значення грецького дієслова, вжитого в цьому запрошенні,— «іти за кимось», але тут воно означає «бути чиїмось послідовником».

Яків, Алфеїв син. Очевидно, той самий учень, якого в Мр 15:40 названо «Яковом Меншим». Прийнято вважати, що Алфей — це Клопа (Ів 19:25), а значить, чоловік «іншої Марії» (Мт 27:56; 28:1; Мр 15:40; 16:1; Лк 24:10). Алфей, про якого згадується у цьому вірші,— очевидно, не той Алфей, який був батьком Левія і який згадується в Мр 2:14.

Їли. Або «напівлежали за столом». Таке споживання їжі з кимось вказувало на близьке спілкування. За днів Ісуса юдеї, як правило, не їли з неюдеями.

В його домі. Тобто в домі Левія (Мт 9:10; Лк 5:29).

Збирачів податків. Див. коментар до Мт 5:46.

Грішників. Див. коментар до Мт 9:10.

Грішників. Біблія показує, що всі люди є грішниками (Рм 3:23; 5:12). Однак тут це слово вживається у вужчому значенні і, очевидно, стосується тих, хто був відомий своєю грішною поведінкою — аморальними вчинками або якимись злочинами (Лк 7:37—39; 19:7, 8). Крім того, грішниками називали неюдеїв. А фарисеї називали так юдеїв, які не дотримувались рабинських традицій (Ів 9:16, 24, 25).

Збирачі податків. Нерідко збирачами податків для римської влади були юдеї. Інші юдеї ненавиділи їх, оскільки ті співпрацювали з ненависною чужоземною владою, а також стягували більший податок, ніж вимагалося. Юдеї зазвичай уникали збирачів податків і ставили їх в один ряд з грішниками і повіями (Мт 11:19; 21:32).

Збирачами податків. Див. коментар до Мт 5:46.

Збирачі податків. Нерідко збирачами податків для римської влади були юдеї. Інші юдеї ненавиділи їх, оскільки ті співпрацювали з ненависною чужоземною владою, а також стягували більший податок, ніж вимагалося. Юдеї зазвичай уникали збирачів податків і ставили їх в один ряд з грішниками і повіями (Мт 11:19; 21:32).

Постять. Див. коментар до Мт 6:16.

Постите. Мова йде про повне утримування від їжі протягом певного періоду. (Див. глосарій, «Піст».) Ісус ніколи не наказував своїм учням постити, але й не забороняв цього робити. За часу, коли діяв Мойсеїв закон, юдеї, щиро впокоряючись перед Єговою, за допомогою посту виявляли своє каяття (1См 7:6; 2Хр 20:3).

Друзям нареченого. Див. коментар до Мт 9:15.

Друзі нареченого. Букв. «сини весільної зали». Це ідіома, яка передає думку про весільних гостей, особливо друзів нареченого.

Вина в... бурдюки. Див. коментар до Мт 9:17.

Вино... у... бурдюки. В біблійні часи вино зазвичай зберігали в бурдюках — мішках зі шкури тварин (1См 16:20). Бурдюк виготовляли з цілої шкури домашньої тварини, як-от вівці або кози. Старі бурдюки дубіли і втрачали еластичність. Нові ж бурдюки були еластичними і розтягувалися, тому витримували тиск, спричинений бродінням молодого вина. (Див. глосарій, «Бурдюк».)

Нивами. Можливо, стежками, що відділяли одну ділянку поля від іншої.

Нивами. Див. коментар до Мт 12:1.

Суботу. Див. глосарій.

Те, що не дозволяється. Див. коментар до Мт 12:2.

Те, що не дозволяється. Єгова наказав ізраїльтянам не виконувати жодної роботи в суботу (Вх 20:8—10). Юдейські релігійні провідники вважали, що мають право визначати, що саме є роботою. Вони звинувачували Ісусових учнів у тому, що ті жали (зривали колоски) і молотили (розтирали їх в руках) (Лк 6:1, 2). Але таке трактування наказу Єгови було надто суворим.

Згідно з розповіддю про. Грецький прийменник епı́, вжитий у цьому вірші, може стосуватися як часу, так і місця, наприклад уривка з Писань. Більшість перекладачів вважають, що він означає «коли (Евіатар був...)». Однак, як видно з коментаря до вислову старшого священика Евіатара у цьому вірші, історичне тло згаданої Ісусом події (1См 21:1—6) вказує на те, що цей прийменник найімовірніше стосується місця, тобто уривка з Писань. Подібна граматична конструкція трапляється в Мр 12:26 і Лк 20:37, де багато перекладів використовують вислів «в оповіді (уривку) про». (Пор. переклад М. Кравчука; «Новий Заповіт сучасною мовою».)

Старшого священика Евіатара. Грецьке слово, вжите в цьому вірші, можна перекласти як «первосвященик» або «старший священик». В цьому контексті другий варіант перекладу є точнішим, адже в той час, коли сталася згадана подія, первосвящеником був не Евіатар, а його батько Ахімелех (1См 21:1—6). Вперше Евіатар згадується відразу після того, як Давид увійшов у Божій дім і їв хліби представлення. Очевидно, Евіатар, будучи сином первосвященика Ахімелеха, на той час вже був старшим священиком. Він був єдиним Ахімелеховим сином, який не загинув від рук едомлянина Доега (1См 22:18—20). Пізніше, очевидно за часу правління Давида, він став первосвящеником. Навіть якщо вжити варіант перекладу «первосвященик», граматична конструкція, перекладена як «згідно з розповіддю про», має широке значення і може стосуватися більшого уривка, 1 Самуїла 21—23, де часто згадується Евіатар, який пізніше став відомим первосвящеником. Деякі фахівці з давньогрецької мови віддають перевагу варіанту перекладу «за часу первосвященика Евіатара», який може охоплювати довгий період, у тому числі час, коли Евіатар служив первосвящеником. У будь-якому разі ми можемо бути впевнені, що це твердження Ісуса узгоджується з історичними фактами.

Божий дім. Тут стосується святого намету. Подія, на яку посилається Ісус (1См 21:1—6), відбулася в той час, коли святий намет був у Нові — місті, що, очевидно, лежало на території племені Веніямина, недалеко від Єрусалима. (Див. додаток Б7, збільшену частину карти.)

Хліби представлення. Див. коментар до Мт 12:4 і глосарій.

Хліби представлення. Єврейський вислів буквально означає «хліб лиця». Образно кажучи, цей хліб був перед лицем Єгови як постійне приношення (Вх 25:30; див. глосарій і додаток Б5).

Має владу над суботою. Ісус говорить так про себе (Мт 12:8; Лк 6:5), показуючи, що має право використовувати суботу для виконання праці, дорученої небесним Батьком. (Пор. Ів 5:19; 10:37, 38.) Саме в суботу Ісус здійснив деякі зі своїх найвидатніших чудес, зокрема зцілення хворих (Лк 13:10—13; Ів 5:5—9; 9:1—14). Це, очевидно, вказувало на те, яке полегшення він принесе людству під час правління свого Царства, що буде немов суботній відпочинок (Єв 10:1).