Цар Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій, «Ірод».) Матвій і Лука вживають офіційний римський титул Антипи — «тетрарх», або «обласний правитель». (Див. коментарі до Мт 14:1; Лк 3:1.) Його тетрархія складалася з Галілеї і Переї. Проте в народі Антипу називали «царем». Це єдиний титул, який вживається щодо нього в Євангелії від Марка (Мр 6:22, 25, 26, 27), і один раз його названо так в Євангелії від Матвія (Мт 14:9).

Обласний правитель. Букв. «тетрарх» (означає «правитель четвертої частини» провінції). Цей термін вказує на правителя, або князя, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. Тетрархія Ірода Антипи складалася з Галілеї і Переї. (Пор. коментар до Мр 6:14.)

Ірод. Тобто Ірод Антипа, син Ірода Великого. (Див. глосарій.)

Хреститель. Або «той, що заглиблює; той, що занурює». Очевидно, вживається як частина імені і вказує на те, що Іван хрестив людей, занурюючи їх у воду. Юдейський історик Йосиф Флавій згадує про «Івана, званого Хрестителем».

Іван. Походить від єврейського імені Єгоханан (Йоханан), що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку».

Іван Хреститель. Див. коментар до Мт 3:1.

Ірод. Тобто Ірод Антипа. (Див. глосарій.)

Заарештував Івана... і ув’язнив. Біблія не говорить, де це сталося. Йосиф Флавій пише, що Івана було ув’язнено і вбито у фортеці Махерон, яка розташовувалася на схід від Мертвого моря («Юдейські старожитності», кн. 18, розд. 5, абз. 2). Цілком можливо, що Іван дійсно був ув’язнений там впродовж певного часу (Мт 4:12). Однак принаймні якийсь час перед стратою він, імовірно, провів у в’язниці в Тиберіаді — місті на західному узбережжі Галілейського моря. Для цього висновку є кілька підстав. 1) Ймовірно, Іван був ув’язнений у Галілеї, неподалік місцевості, де Ісус виконував своє служіння. У в’язниці Іван почув про діла Ісуса і послав своїх учнів поговорити з ним (Мт 11:1—3). 2) Марко пише, що на дні народження Ірода були присутні «найвидатніші люди Галілеї», а це вказує на те, що Ірод святкував його у своїй резиденції в Тиберіаді. Очевидно, Іван був ув’язнений недалеко від цього місця (Мр 6:21—29; Мт 14:6—11).

Іродіаду, дружину свого брата Філіппа. Ірод Антипа закохався в Іродіаду, дружину свого єдинокровного брата Ірода Філіппа. Після того як Іродіада розлучилася з Філіппом, а Антипа — зі своєю дружиною, Іродіада і Антипа одружилися. Іван Хреститель був ув’язнений за те, що засуджував цей аморальний союз, який суперечив юдейському закону.

День свого народження. Це, очевидно, відбувалося у резиденції Ірода Антипи в Тиберіаді, місті на західному узбережжі Галілейського моря. Однією з підстав для такого висновку є те, що Марко згадує, що серед присутніх були найвидатніші люди Галілеї. (Див. коментарі до Мт 14:​3, 6.) У Біблії згадується лише два святкування днів народження: одне — це день народження, на якому було стято голову Івану Хрестителю (згадується в цьому вірші), а інше — день народження фараона, під час якого стратили головного пекаря (Бт 40:18—22). В обох випадках був великий бенкет і окремим людям була виявлена прихильність, і на обох святкуваннях відбулася страта.

Заарештував Івана... і ув’язнив. Біблія не говорить, де це сталося. Йосиф Флавій пише, що Івана було ув’язнено і вбито у фортеці Махерон, яка розташовувалася на схід від Мертвого моря («Юдейські старожитності», кн. 18, розд. 5, абз. 2). Цілком можливо, що Іван дійсно був ув’язнений там впродовж певного часу (Мт 4:12). Однак принаймні якийсь час перед стратою він, імовірно, провів у в’язниці в Тиберіаді — місті на західному узбережжі Галілейського моря. Для цього висновку є кілька підстав. 1) Ймовірно, Іван був ув’язнений у Галілеї, неподалік місцевості, де Ісус виконував своє служіння. У в’язниці Іван почув про діла Ісуса і послав своїх учнів поговорити з ним (Мт 11:1—3). 2) Марко пише, що на дні народження Ірода були присутні «найвидатніші люди Галілеї», а це вказує на те, що Ірод святкував його у своїй резиденції в Тиберіаді. Очевидно, Іван був ув’язнений недалеко від цього місця (Мр 6:21—29; Мт 14:6—11).

Відзначали день народження. Це, очевидно, відбувалося у резиденції Ірода Антипи в Тиберіаді. (Див. коментарі до Мт 14:3; Мр 6:21.) У Біблії згадується лише два святкування днів народження: одне — це день народження, на якому було стято голову Івану Хрестителю (згадується в цьому вірші), а інше — день народження фараона, під час якого стратили головного пекаря (Бт 40:18—22). В обох випадках був великий бенкет і окремим людям була виявлена прихильність, і на обох святкуваннях відбулася страта.

Цар. Офіційний римський титул Ірода Антипи — «тетрарх», як показано в коментарі до Мт 14:1. Проте в народі його називали «царем».

Через клятву. У грецькому тексті тут (на відміну від Мт 14:7) слово «клятва» вжите у множині, що може вказувати на те, що Ірод не просто дав обіцянку, а кілька разів підтвердив її клятвою.

Обласний правитель. Букв. «тетрарх» (означає «правитель четвертої частини» провінції). Цей термін вказує на правителя, або князя, який правив невеликою територією за дозволом римської влади. Тетрархія Ірода Антипи складалася з Галілеї і Переї. (Пор. коментар до Мр 6:14.)

Пройнявся... жалем. Або «пройнявся співчуттям». (Див. коментар до Мт 9:36.)

Проймався... жалем. Цією фразою перекладене грецьке дієслово спланхнı́зомай, яке споріднене зі словом спла́нхна («нутрощі») і вказує на сильні почуття, на те, що людина зворушена до глибини душі. В грецькій мові цим словом описується найвищий ступінь співчуття.

Ви нагодуйте їх. Це єдине Ісусове чудо, записане в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 14:15—21; Мр 6:35—44; Лк 9:10—17; Ів 6:1—13).

Риби. У біблійні часи рибу зазвичай пекли або солили та в’ялили; її часто їли з хлібом. Риба, яку використав Ісус, очевидно, була в’ялена.

Помолився. Букв. «поблагословив». Це слово, очевидно, вказує на молитву хвали і подяки Богові.

Поламав хліб. Хліб зазвичай був тонким і ламким, тому перед споживанням його ламали (Мт 15:36; 26:26; Мр 6:41; 8:6; Лк 9:16).

Кошиків. В оповідях про два випадки, коли Ісус чудом нагодував натовпи людей (див. коментарі до Мт 14:20; 15:37; 16:10 і паралельні розповіді у Мр 6:43; 8:8, 19, 20), і Матвій, і Марко розрізняють два види кошиків, в які зібрали залишки їжі. В оповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 5000 чоловіків, вживається грецьке слово ко́фінос (перекладене як «кошик»), а в оповіді про те, як він нагодував приблизно 4000 чоловіків,— грецьке слово сфірı́с (перекладене як «великий кошик»). Це вказує на те, що автори цих розповідей були очевидцями подій або отримали від когось іншого достовірну інформацію.

Кошиків. Це могли бути невеликі плетені кошики. До кошика прив’язували мотузку, щоб його можна було нести. Вважається, що їхня місткість становила приблизно 7,5 л. (Див. коментарі до Мт 16:9, 10.)

Великих кошиків. Або «кошиків для їжі». (Див. коментарі до Мт 15:37; 16:9.)

А також жінки і малі діти. Лише Матвій, описуючи це чудо, згадує жінок і малих дітей. Можливо, загальна кількість тих, кого Ісус чудом нагодував, становила понад 15 000.

Сотні метрів. Букв. «багато стадіїв». 1 стадій (грецьке ста́діон) дорівнював 185 м, тобто 1/8 римської милі.

Четвертої сторожі. Тобто приблизно від 03:00 до сходу сонця приблизно о 06:00. Тут використано поширену серед греків і римлян систему поділу, за якою ніч ділили на чотири частини (сторо́жі). У давнину євреї ділили ніч на три сторожі, по чотири години в кожній (Вх 14:24; Сд 7:19), але в часи Ісуса загальноприйнятою була римська система.

Вклонився йому. Або «віддав йому шану». Коли грецьке слово проскіне́о вживається стосовно поклоніння богу чи божеству, воно перекладається як «поклонятися». Але в цьому контексті воно передає думку про те, що раб виявляє повагу і підкорення людині, яка має над ним владу. (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2.)

Вклонилися. Або «віддали шану». Ці люди визнавали Ісуса як Божого представника. Вони вклонилися йому не як богу, а як «Божому Сину». (Див. коментарі до Мт 2:2; 8:2; 18:26.)

Кланятися. Або «віддавати шану». Люди, згадані у Єврейських Писаннях, вклонялися, коли зустрічали пророків, царів та інших представників Бога (1См 25:23, 24; 2См 14:4—7; 1Цр 1:16; 2Цр 4:36, 37). Очевидно, цей чоловік зрозумів, що перед ним Божий представник, який має силу зціляти хворих. Було цілком доречно на знак пошани вклонитися майбутньому Царю, призначеному Єговою (Мт 9:18; більше інформації щодо грецького слова міститься в коментарі до Мт 2:2).

Вклонитися. Або «віддати шану». Коли грецьке слово проскіне́о вживається стосовно поклоніння богу чи божеству, воно перекладається як «поклонятися». Але в цьому контексті астрологи розпитували про «юдейського царя, який народився». Тому зрозуміло, що вони хотіли віддати шану або вклонитися не богу, а людському цареві. В подібному значенні це слово вжите в Мр 15:18, 19, де описується, як воїни глумливо «кланялися» Ісусу і називали його «Царем юдейським». (Див. коментар до Мт 18:26.)

В Генісареті. Йдеться про Генісаретську рівнину — невелику рівнину (розміром приблизно 5 на 2,5 км), що лежала на північний захід від Галілейського моря. В Лк 5:1 Галілейське море названо «озером Генісарет».