14 вересня 2013 року в освітньому центрі в Паттерсоні (штат Нью-Йорк) відбувся випуск 135-го класу Біблійної школи «Ґілеад». Програму подивилось приблизно 10 500 осіб. Ця школа навчає досвідчених Свідків Єгови ще ефективніше виконувати своє служіння.

Головуючим програми був член Керівного органу Гай Пірс. Його вступні слова ґрунтувалися на віршах з Матвія 28:19, 20: «Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів... навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав».

Брат Пірс сказав, що ці слова Ісуса поклали початок безперервній праці, яка триває досі. Роблячи людей учнями, ми навчаємо їх дотримуватися всіх наказів Ісуса. Звичайно, це також стосується його наказу проповідувати «цю добру новину про царство» (Матвія 24:14). Завдяки цьому кожен новий учень стає проповідником Царства і вчителем. Які плоди приносить ця безперервна праця? «Населення [землі] зростає, але зростає і кількість Божих служителів»,— сказав брат Пірс.

«Вони дали більше, ніж могли».

Томас Чейкі, який служить у комітеті філіалу в США, виголосив промову, що ґрунтувалася на словах з 2 Коринфян 8:1—4. Хоча перші християни в зборах Македонії жили дуже бідно, вони благали братів дати їм можливість зробити пожертви для одновірців в Єрусалимі, котрі опинилися в скруті. Студенти школи «Ґілеад» мають такий самий дух щедрості і саможертовності.

Водночас македоняни були розсудливими і, коли щедро жертвували для інших, робили це не на шкоду своїм сім’ям або поклонінню Богові. Брат Чейкі порадив студентам наслідувати македонян у тому, як виявляти щедрість, залишаючись розважливими.

«Навчання в школі закінчилося». Член Керівного органу Семюель Герд підкреслив, наскільки важливо студентам пам’ятати про своє навчання в школі «Ґілеад». Подібно як приємна мелодія, котру ми почули вранці, залишається з нами цілий день, так і дорогоцінні спогади про «Ґілеад» будуть підтримувати студентів ще довго після закінчення школи.

Брат Герд нагадав випускникам про те, що Бог має безмежну пам’ять. Творець дав імена мільярдам зірок у всесвіті і ніколи не забуде про жодну з них (Псалом 147:4). Тим більше він буде пам’ятати, скільки зусиль докладали студенти, навчаючись в «Ґілеаді»! Вони зібрали «скарби на небі» і здобули в Єгови добре ім’я, котре ніхто не в силах викрасти з Божої пам’яті (Матвія 6:20).

Бог пам’ятає працю студентів і їхню любов до нього, тому студенти можуть по праву дорожити своїми спогадами про «Ґілеад». «Коли теплі спогади про цю школу робитимуть вас радіснішими,— сказав брат Герд,— не забудьте подякувати Тому, хто подарував вам цю радість,— Єгові. Постійно оживляйте ці спогади у своїй пам’яті. Вони принесуть вам велику користь».

«Черпайте потіху в безмежній силі Єгови». Викладач «Ґілеаду» Сем Роберсон заохотив студентів покладатися не на власну силу, а на силу Єгови, коли вони будуть стикатися з новими труднощами. В Ефесян 3:20 говориться, що Бог може «зробити набагато більше від усього, про що просимо або що можемо собі уявити». Його сила перевищує наше розуміння, і вислів «більше від усього... що можемо собі уявити», не передає повністю того, що Єгова може зробити, адже далі у вірші сказано, що він «спроможний зробити набагато більше» від цього.

Єгова охоче дає свою безмежну силу кожному християнину. Він справляється з найбільшими труднощами як «потужний силач» і грізний воїн (Єремії 20:11). Брат Роберсон запевнив студентів, що Єгова допомагатиме їм долати будь-які проблеми і труднощі.

«Зберігайте свою гідність в служінні Царству». Інший викладач школи «Ґілеад», Вільям Семюелсон, пояснив, що студенти здобули гідність в служінні Царству завдяки двом чинникам. Вони гідні поваги, оскільки старанно працювали до і під час навчання. Також вони і далі продовжують здобувати повагу, вірно служачи представниками Божого Царства — найвищого уряду у Всесвіті.

Як студентам зберігати гідність? Брат Семюелсон заохотив їх віддавати честь Єгові і виявляти повагу до інших, як це робив Ісус навіть тоді, коли виправляв своїх слухачів або давав їм поради. Яким буде результат? Подібно до апостола Павла, студенти здобуватимуть більше поваги, якщо будуть звеличувати не себе, а своє служіння (Римлян 11:13).

«Влада коней — в їхніх ротах». Майкл Бернетт, викладач школи «Ґілеад», показав, що ми сприяємо виконанню слів з Об’явлення 9:19, коли використовуємо те, чого навчаємося на християнських зібраннях, і коли в служінні розмовляємо з людьми як ті, хто має владу. Потім брат Бернетт попросив студентів розповісти або відтворити випадки зі служіння, які сталися з ними під час навчання у школі «Ґілеад». Один зі студентів викликав інтерес у працівника автозаправки, поставивши йому таке запитання: «Коли почались і закінчились визначені часи для народів?» (Луки 21:24). Під час повторної зустрічі брат допоміг цьому чоловікові знайти відповідь у 4-му розділі біблійної книги Даниїла і в додатку книжки «Чого насправді вчить Біблія?».

«Їхнє серце зміцнилося». Адріан Фернандес, член комітету філіалу в США, взяв інтерв’ю у двох подружніх пар випускників. Брат Хельге Шумі розповів, що декотрі Божі служителі, згадані в Біблії, загордилися, коли отримали особливі завдання. Тож під час навчання в школі студенти часто чули настанови щодо того, як залишатися смиренними (2 Хронік 26:16). А брат Пітер Каннінг пригадав, що на заняттях студентам дали мудру пораду, яка стосувалася вивчення місцевої мови: «Не будьте гордими. Не соромтеся виглядати смішними». Ці четверо випускників висловили вдячність за навчання, яке зміцнило їхні серця і дало сил для подальшого служіння (Євреїв 13:9).

«Радійте... що ваші імена записані на небесах» (Луки 10:20). Член Керівного органу Джеффрі Джексон виголосив ключову промову. На відміну від колишніх випускників «Ґілеаду», більшість теперішніх студентів не поїде проповідувати туди, де ніколи не було Свідків Єгови, і з ними не станеться дивовижних випадків, які часто бувають в таких місцевостях. Як їм до цього ставитись?

Сімдесят учнів, котрих Ісус відіслав у проповідницьке служіння, повернулися радісні й розповіли, що виганяли демонів в Ісусове ім’я (Луки 10:1, 17). Ісус визнав, що їхні результати в служінні викликали захоплення, однак він промовив: «Радійте не тому, що духи підкоряються вам, а тому, що ваші імена записані на небесах» (Луки 10:20). Так він показав, що учні не матимуть захопливих випадків щодня. Вони повинні були зосереджуватися не на результатах, а на своїй вірності Єгові і на тому, щоб їхні імена були «записані на небесах».

«Ці слова Ісуса стосуються і нас сьогодні,— сказав брат Джексон.— Ми не повинні дозволити, щоб результати нашого служіння були єдиною причиною для радості або основним мірилом нашої вірності. Натомість, ми отримуємо радість і доводимо свою вірність, якщо розвиваємо міцні стосунки з Єговою та старанно працюємо на його ниві.

Навіть Ісус стикався з обставинам, які могли б викликати в нього розчарування. Наприклад, після того як він чудом нагодував тисячі людей, вони почали ходити з ним (Івана 6:10—14, 22—24). Але невдовзі багато хто з них відкинув Ісусове вчення, і якщо спочатку ці люди приходили до Ісуса у великій кількості, то раптом також у великій кількості вони почали відходити від нього (Івана 6:48—56, 60, 61, 66). На відміну від них, віддані апостоли вирішили міцно триматися Ісуса. Вони залишили нам добрий приклад, оскільки зосередилися не лише на результатах, але й на своїй вірності Єгові і на стосунках з ним (Івана 6:67—69).

Закінчення. Після вручення дипломів один з випускників прочитав лист подяки від імені класу. На завершення брат Пірс сказав, що світ не вважає служителів Бога, в тому числі випускників «Ґілеаду», визначними людьми (Дії 4:13; 1 Коринфян 1:27—31). Однак Єгова цінує те, що ми присвятили йому своє життя, і дарує нам свій святий дух. Єгову неможливо вразити знаннями, проте, як сказав брат Пірс, «Бога вражає наша відданість, вірність і присвячення йому».