Ірод. Тобто Ірод Агріппа I, онук Ірода Великого. (Див. глосарій.) Ірод Агріппа I народився в 10 році до н. е. Він навчався в Римі і товаришував з багатьма членами імператорської родини. Одним з його друзів був Гай, відомий також як Калігула. У 37 році н. е. він став імператором і невдовзі після цього проголосив Агріппу царем Ітуреї, Трахонітиди й Авіліну. Пізніше він включив у володіння Ірода Галілею та Перею. У 41 році н. е., коли Калігулу підступно вбили, Агріппа перебував у Римі. Вважається, що Агріппа відіграв важливу роль у вирішенні складної ситуації, яка виникла після смерті імператора. Він брав участь у напружених переговорах між своїм впливовим другом Клавдієм і римським сенатом. У результаті Клавдія було проголошено імператором і громадянської війни вдалося уникнути. Щоб віддячити Агріппі за посередництво, Клавдій віддав у його розпорядження Юдею та Самарію, якими з 6 року н. е. управляли римські прокуратори. Так володіння Агріппи розширились і не поступалися розмірами володінням Ірода Великого. Своєю столицею Агріппа зробив Єрусалим, де він і здобув прихильність релігійних провідників. Про нього казали, що він скрупульозно дотримувався юдейських законів і традицій, зокрема кожного дня приносив жертви в храмі і привселюдно читав Закон, і що він ревно захищав юдейську віру. Але при цьому він організовував гладіаторські бої та язичницькі спектаклі в театрах. Його називали підступним, легковажним і зухвалим. Ірод Агріппа був при владі, доки ангел Єгови не вразив його, після чого він помер; про це розповідається в Дії 12:23. Вчені вважають, що цар Ірод Агріппа I помер 44 року н. е. На той час йому було 54 роки і він правив над цілою Юдеєю протягом трьох років.

Убив мечем Якова, Іванового брата. Мабуть, Яків був страчений приблизно 44 року н. е. Він став першим з 12 апостолів, хто помер як мученик. Можливо, Ірод вибрав Якова тому, що чув, що апостол був одним з найближчих друзів Ісуса, або тому, що той мав репутацію ревного послідовника Христа. Ймовірно, через свою ревність Яків та його брат Іван навіть отримали ім’я Воанергес, що означає «сини грому» (Мр 3:17). Вчинок боягузливого Ірода, зроблений з політичних мотивів, не зупинив поширення доброї новини. Однак збір втратив улюбленого апостола, пастиря і джерело підбадьорення. Вислів убив мечем, можливо, вказує на те, що Якову стяли голову.

Свято прісного хліба. Свято прісного хліба починалося 15 нісана, наступного дня після Пасхи (її святкували 14 нісана), і тривало сім днів. (Див. глосарій, «Свято прісного хліба», і додаток Б15.) У Євангеліях і книзі Дії є багато згадок про релігійні свята, і це вказує на те, що люди дотримувались юдейського календаря і за часу Ісуса та його апостолів. Ці згадки допомагають приблизно визначити час, коли відбувалися описані події (Мт 26:2; Мр 14:1; Лк 22:1; Ів 2:13, 23; 5:1; 6:4; 7:2, 37; 10:22; 11:55; Дії 2:1; 12:3, 4; 20:6, 16; 27:9).

Ангел Єгови. Див. коментар до Дії 5:19 і додаток В3, вступ і Дії 12:7.

Ангел Єгови. Починаючи з Бт 16:7, цей вислів (єврейський відповідник слова «ангел» і тетраграма) часто вживається у Єврейських Писаннях. Коли він трапляється у ранній копії Септуагінти в Зх 3:5, 6, то після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Цей фрагмент Септуагінти, який був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 5:19 вислів «ангел Єгови», а не «ангел Господній», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатках В1 і В3, вступ і Дії 5:19.

Одягніться і приготуйтесь. Букв. «нехай ваші стегна будуть підперезані». В тексті оригіналу вживається ідіома, яка стосується звичаю збирати кінці довгого верхнього одягу під пояс, щоб приготуватись до роботи, бігу чи чогось іншого. Ця ідіома означає бути готовим до якоїсь діяльності. Подібні вислови часто трапляються у Єврейських Писаннях. (Наприклад, Вх 12:11, прим.; 1Цр 18:46; 2Цр 3:21, прим.; 4:29; Пр 31:17, прим.; Єр 1:17, прим.) В цьому вірші форма грецького дієслова вказує не на одноразову дію, а на стан — на готовність Божих служителів до духовної діяльності. В Лк 12:37 те саме грецьке дієслово перекладене як «підпережеться». У 1Пт 1:13 вислів «підготуйте свої розуми до діяльності» буквально означає «підпережіть стегна свого розуму».

Одягнися. Або «опережися». Очевидно, йдеться про звичай підперізувати широкий спідній одяг поясом або шматком тканини. (Див. коментар до Лк 12:35.)

Єгова послав свого ангела. Вислів «послав свого ангела» нагадує інші розповіді з Єврейських Писань про те, як Бог давав порятунок. Наприклад, в Дн 3:28; 6:22 описано, як Бог «послав свого ангела», щоб врятувати Даниїла та його товаришів. (Пор. Пс 34:7; див. додаток В3, вступ і Дії 12:11.)

До дому Марії. Очевидно, єрусалимський збір збирався у домі Марії, матері Івана Марка. Дім був досить великим і міг вмістити «чимало людей», в ньому також працювала служниця. Тож Марія, ймовірно, була забезпеченою жінкою (Дії 12:13). Оскільки дім названо «домом Марії» і немає жодної згадки про чоловіка, ця жінка, очевидно, була вдовою.

Івана, якого звали Марком. Один з Ісусових учнів, «двоюрідний брат Варнави» (Кл 4:10), письменник Євангелія від Марка. (Див. коментар до назви книги Марка.) Ім’я Іван походить від єврейського імені Єгоханан (Йоханан), що означає «Єгова виявив прихильність; Єгова виявив ласку». В Дії 13:5, 13 цього учня названо Іваном. Але тут і в Дії 12:25; 15:37 також додається його римське ім’я Марко. В інших уривках Грецьких Писань його названо Марком (Кл 4:10; 2Тм 4:11; Флм 24; 1Пт 5:13).

Марка. Походить від латинського імені Ма́ркус. Марко — це римське ім’я Івана, згаданого в Дії 12:12. Його матір’ю була Марія, яка жила в Єрусалимі і належала до перших учнів Христа. Іван Марко був «двоюрідним братом Варнави» (Кл 4:10), з яким подорожував. Марко також подорожував з Павлом та іншими християнськими місіонерами першого століття (Дії 12:25; 13:5, 13; 2Тм 4:11). Хоча в самому Євангелії не говориться, хто його написав, письменники II і III століть н. е. вважали автором Марка.

Це його ангел. І єврейське, і грецьке слово, що перекладається як «ангел», означає «посланець». (Див. коментар до Ів 1:51.) Ті, хто використав вислів «його [Петра] ангел», можливо, подумали, що біля воріт був ангел, який діяв в інтересах Петра. Деякі юдеї, очевидно, вірили, що кожен Божий служитель має свого ангела (ангела-хоронителя), хоча Боже Слово прямо цього не навчало. Проте учні знали, що впродовж історії ангели допомагали окремим Божим служителям. Наприклад, Яків говорив про «ангела, який визволяв [його] від усіх нещасть» (Бт 48:16). Також Ісус говорив своїм учням, що «їхні ангели в небі завжди дивляться на обличчя [його] небесного Батька», і тим самим показав, що ангели глибоко цікавляться кожним з його учнів. (Див. коментар до Мт 18:10.) Ті, хто зібрався в домі Марії, не вважали, що Петро з’явився у вигляді ангела — так ніби він помер і став духом. Вони знали, що говорять про стан померлих Єврейські Писання (Ек 9:5, 10).

Їхні ангели. Як видно і з Єврейських, і з Грецьких Писань, Божі служителі можуть бути певні, що невидимі війська ангелів Єгови постійно з ними і готові захищати їх (2Цр 6:15—17; Пс 34:7; 91:11; Дії 5:19; Єв 1:14). Основне значення як єврейського, так і грецького слова, що перекладається як «ангел»,— це «посланець». (Див. коментар до Ів 1:51.) Ісусова згадка про цих малих (тобто його учнів) та «їхніх ангелів» не означає, що кожен відданий християнин має свого ангела-охоронця. Все ж ангели дбають про духовний добробут правдивих християн як групи і щиро цікавляться кожним послідовником Христа. (Див. коментар до Дії 12:15.)

Ангелів. Або «посланців». У Біблії грецьке слово а́нґелос і єврейське мала́х трапляються майже 400 разів. Основне значення обох слів — «посланець». Вони перекладаються як «ангели», коли йдеться про духовних створінь, і як «посланці», коли однозначно йдеться про людей. Зазвичай з контексту видно, чи йдеться про людину, чи ангела, однак у тих випадках, коли це точно не відомо, у примітках часто вказується альтернативний варіант (Бт 16:7; 32:3; Йв 4:18, прим.; 33:23, прим.; Ек 5:6, прим.; Іс 63:9, прим.; Мт 1:20; Як 2:25; Об 22:8; див. глосарій, «Ангел»). У книзі Об’явлення, в якій багато символічних образів, деякі згадки про ангелів можуть стосуватися людей (Об 2:1, 8, 12, 18; 3:1, 7, 14).

Єгова. В більшості грецьких рукописів тут вживається слово «Господь» (грецькою го Кı́ріос). Проте, як пояснюється в додатку В, існують підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінене титулом Господь. Тому ім’я Єгова використовується в основному тексті цього вірша. (Див. додаток В3, вступ і Дії 12:17.)

Якову. Найімовірніше, йдеться про Ісусового брата по матері. Він, можливо, народився другим після Ісуса, оскільки його вказано першим з чотирьох синів Марії; ці сини — Яків, Йосип, Симон та Юда (Мт 13:55; Мр 6:3; Ів 7:5). Яків став свідком того, що відбулося у П’ятидесятницю 33 року н. е., коли тисячі юдеїв, які прибули з інших країв (з діаспори), прийняли добру новину та охрестилися (Дії 1:14; 2:1, 41). Петрові слова «повідомте... Якову» вказують на те, що Яків брав провід у християнському зборі. Він, очевидно, є тим, хто згадується в Дії 15:13; 21:18; 1Кр 15:7; Гл 1:19 (тут його названо «Господнім братом»); 2:9, 12, а також письменником біблійної книги, названої його іменем (Як 1:1; Юд 1).

Який наглядав за домом царя. Букв. «чоловіка над спальнею царя». Очевидно, це був високоповажний чоловік, якому було довірено дбати про дім царя та його особисті справи.

Ангел Єгови. Див. коментар до Дії 5:19 і додаток В3, вступ і Дії 12:23.

Ангел Єгови. Починаючи з Бт 16:7, цей вислів (єврейський відповідник слова «ангел» і тетраграма) часто вживається у Єврейських Писаннях. Коли він трапляється у ранній копії Септуагінти в Зх 3:5, 6, то після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Цей фрагмент Септуагінти, який був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 5:19 вислів «ангел Єгови», а не «ангел Господній», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатках В1 і В3, вступ і Дії 5:19.

Слово Єгови. Цей вислів походить з Єврейських Писань, де єврейський термін, що означає «слово», вживається разом з Божим іменем. Вислів «слово Єгови» міститься у приблизно 200 віршах. (Ось приклади: 2См 12:9; 24:11; 2Цр 7:1; 20:16; 24:2; Іс 1:10; 2:3; 28:14; 38:4; Єр 1:4; 2:4; Єз 1:3; 6:1; Ос 1:1; Мих 1:1; Зх 9:1.) Коли цей вислів трапляється в Зх 9:1 у ранніх копіях Септуагінти (у фрагменті, що був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, і датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е.), то після грецького слова ло́ґос стоїть Боже ім’я, написане давньоєврейськими літерами (). Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 8:25 вислів «слово Єгови», а не «слово Господнє», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатку В3, вступ і Дії 8:25.

Слово Єгови. Див. коментар до Дії 8:25 і додаток В3, вступ і Дії 12:24.

Допомогу. Або «допомогу, щоб послужити». Це перший описаний в Біблії випадок, коли християни послали допомогу одновірцям в іншому куточку світу. Грецьке слово діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння», також передає думку про матеріальну допомогу, як-от в Дії 12:25 і 2Кр 8:4. Те, як грецьке слово діаконı́а вживається у Грецьких Писаннях, показує, що християнське служіння має дві грані. Одна — це «служіння [форма слова діаконı́а], пов’язане з примиренням», тобто праця проповідування і навчання (2Кр 5:18—20; 1Тм 2:3—6). А друга, як видно з цього уривка,— служіння на благо одновірців. Павло писав: «Є... різні види служіння [форма множини слова діаконı́а], але Господь той самий» (1Кр 12:4—6, 11). Він показав, що всі ці грані християнського служіння є частиною нашого служіння Богу (Рм 12:1, 6—8).

Допомогти. Або «допомогти, служачи». (Див. коментар до Дії 11:29.)